У статті розглянуто документальний потенціал фотографії як візуального джерела для вивчення повсякденного життя української інтелігенції в умовах еміграції в Чехословацькій республіці у міжвоєнний період. Мета статті полягає у розкритті можливостей використання фотографії як візуального джерела для пізнання і розуміння повсякденного життя українських інтелігентів в умовах фізичної відірваності від батьківщини, які сподівалися на повернення у відновлену Українську державу. Методологія розгляду заявленої теми передбачає інтегральне поєднання дослідницького інструментарію та методик кількох соціогуманітарних дисциплін, зокрема, історії, соціології, культурології тощо. Водночас історико‑антропологічна оптика аналізу вимагає опертя на спеціальні методики дослідження повсякденності, зокрема за феноменологією А. Шюца, та теоретично-методологічні рекомендації візуальної соціології від П. Штомпки. Основний масив світлин походить з «Празького архіву», який був свідомо сформований самими емігрантами. Після закінчення війни він був переданий в Україну за програмою контрибуції. Радянські спецслужби піддали його цензурі, частково знищили і розподілили в ЦДАВО України, ЦДАГОУ, ЦДКФФА України ім. Г. Пшеничного, ЦДАЕА. Архівні колекції доповнюють сімейні альбоми і приватні збірки. У предметному полі статті – фотографії соціо-антрологічного наповнення, в яких відображена громадська і фахова діяльність емігрантів, соціокультурна подієвість, навчання, а також родинно‑приватний світ, дозвілля, відпочинок, розваги, мандрівки тощо. Наукова новизна публікації полягає у тому, що в ній робиться спроба проаналізувати світлини як візуальні свідчення повсякдення інтелігенції в умовах еміграції, не обмежуючись їх репрезентативною очевидною (фактографічною) промовистістю щодо матеріальної сторони життя, але й розкрити їхній глибинний знаково-символічний потенціал для відстеження ціннісних і аксіологічних характеристик, соціальних установок, що й визначали смисли буття еміграційної спільноти. Висновки. За наявними фотографіями можна робити висновки не тільки про матеріальний бік повсякденного життя емігрантів, але й про їхні настрої, переживання, емоції, простежувати наміри і цілі діяльності, аналізувати ступінь їхньої соціальної адаптації, вміння приймати виклики і здатність комунікації в нових обставинах, налагоджувати культурне споживання, з’ясовувати смакові уподобання. За зафіксованими на фотографіях предметами щоденного користування в приватному просторі і під час громадсько‑культурних заходів простежується прагнення зберегти свою національну ідентичність і зробити внесок у відновлення української державності. Ключові слова: українська інтелігенція, еміграція, повсякденне життя, фотографія, візуальні документи, Празький архів, Музей визвольної боротьби України, особові джерела, інформаційна та меморіальна функції фотографій.
КОЛЯСТРУК et al. (Mon,) studied this question.