Повномасштабна аґресивна війна Росії проти України зумовила нові виклики для гуманітарних і, зокрема, соціяльних наук. З огляду на брак якісних знань про бекґраунд і контекст теперішньої війни, політики, медії та суспільство загалом стикаються зі значними труднощами в розумінні подій. У цьому тексті автори узагальнили результати симпозіюму “Languages of War: Interpretive Knowledge and Debates on the Perspectives of the War in Ukraine” (“Мови війни — інтерпретативне знання та дискусії щодо майбутнього війни в Україні”, 22–24 лютого 2023 р.), який організували Ґіссенський центр Східної Европи (GiZo) та Інститут історичних досліджень Центрально-Східної Европи імені Гердера. Метою заходу став пошук наукового пояснення аґресивної війни Росії проти України, а також вивчення її локальних і глобальних наслідків. Автори, зокрема, аналізують, як війна в Україні спричинює глибинну зміну парадигми в східноевропейських та европейських студіях, а також у гуманітаристиці та культурології в цілому, спонукаючи до деколонізації академічних досліджень та зміни фокусу з Росії на інші країни реґіону, а також до загальної децентралізації науки. Особливу увагу приділено важливості аналізу мови як інструменту війни, пропаґанди та леґітимізації, а також дослідженню аґресії та опору в цифровому просторі. Автори розглядають питання української ідентичности та роль мов. Окремо проаналізовано російські наративи щодо української мови та історії, а також культурний та релігійний складники аґресивної війни Росії проти України.
ҐАВРИХ et al. (Sun,) studied this question.