Вступ. Остеопенія є важливою медико-біологічною проблемою, що розвивається, зокрема, в умовах дефіциту естрогенів та зниження механічного навантаження на кісткову тканину. Експериментальні моделі постменопаузального остеопорозу дозволяють досліджувати механізми ремоделювання кістки та оцінювати ефективність коригуючих впливів. Мета дослідження. Експериментально оцінити вплив загальної вібрації з низьким віброприскоренням на ремоделювання кісткової тканини, мінеральний компонент та структурну організацію кісткових нанокомпозитів у щурів після оваріектомії. Матеріали і методи. Дослідження проведено на щурах лінії Wistar, розподілених на групи: SHAM- контроль, оваріектомія та оваріектомія + загальна вібрація (50 Гц, 0,3 g, 30 хв/добу, 5 днів/тиждень). Тривалість експерименту – 24 тижні. Оцінювали маркери ремоделювання кісткової тканини (остеокальцин, лужна фосфатаза, TRAP-5b), а також структурні параметри мінерального компоненту методом рентгенівської дифракції. Результати. Після оваріектомії відзначалося статистично значуще зниження мінерального компоненту кістки вже на 8-му тижні з подальшим збереженням цієї тенденції. Застосування вібрації запобігало ранній втраті кісткової маси у період 8-16 тижнів, що супроводжувалося вищими показниками кристалічної фази та більшими розмірами кристалітів порівняно з групою оваріектомії. Біохімічні маркери свідчили про активізацію ремоделювання після оваріектомії, тоді як вібрація частково модулювала ці процеси. На 24-му тижні статистично значущий ефект вібрації зменшувався. Висновки. Загальна вібрація в експериментальній моделі оваріектомії сповільнює ранні процеси втрати мінерального компоненту кістки та модифікує ремоделювання кісткової тканини, що проявляється змінами біохімічних маркерів і параметрів кристалічної структури. Найбільш виражений ефект спостерігається у ранній постоваріектомічний період.
Костишин et al. (2026) studied this question.