Економічна Політика Регулювання Взаємодії Ринку Праці Та Ринку Освітніх Послуг: Інституційно-Адаптивна Модель

Досліджено теоретико-методологічні засади формування та реалізації економічної політики регулювання взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг. Актуальність теми зумовлена наявністю стійких диспропорцій між професійно-кваліфікаційною структурою робочої сили та потребами роботодавців, що проявляється у зростанні структурного безробіття, дефіциті кадрів у пріоритетних видах економічної діяльності та неефективному використанні людського капіталу. Здійснено критичний аналіз неокласичного, кейнсіанського та інституційного підходів до пояснення взаємозв’язку ринків праці та освітніх послуг. Обґрунтовано, що жоден із підходів не забезпечує комплексного пояснення сучасних трансформаційних процесів, бо не враховує повною мірою динаміку адаптації, інституційну інерцію та наявність зворотних зв’язків між ринками. У зв’язку з цим запропоновано інституційно-адаптивну модель, яка поєднує положення теорії людського капіталу, макроекономічного регулювання зайнятості та інституційної економіки. Модель ґрунтується на трактуванні ринків праці та освітніх послуг як взаємозалежних ендогенних підсистем, функціонування яких визначається як ринковими механізмами, так і інструментами економічної політики. У статті сформовано систему індикаторів, що охоплює показники стану ринку праці, параметри розвитку освітньої системи та інституційні змінні економічної політики. Формалізовано систему функціональних залежностей із урахуванням часових лагів, які відображають інерційність освітніх інститутів та відтерміновану реакцію зайнятості на структурні зміни. Запропонований підхід дозволяє формувати науково обґрунтовані рекомендації щодо підвищення адаптивності системи підготовки кадрів до потреб національної економіки. Практична значущість результатів полягає у можливості їх використання при розробленні стратегічних документів у сфері зайнятості та освіти.